Сумська область

Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. років тому. В V-III тис. до н. е. територія області була заселена ураломовними мисливсько-рибальськими племенами. Сумщина належала до ареалу гребінцевої кераміки (стоянки Погорілівка, Мис Очкинський та інші). Спосіб життя культур кам’яної доби в основному ґрунтувався на полюванні та рибальстві. З кінця ІІІ початку І тис. до н. е. на території Сумщини жили землеробсько-скотарські племена. На берегах Сейму, Сули, Ворскли та Псла виявлено понад 70 городищ, поселень та курганних могильників.

Починаючи з перших століть до н. е., вся територія сучасної Сумської області входила до складу земель, на яких проживали ранні слов’янські племена. В VII—X ст. всю територію сучасної Сумщини населяло слов’янське плем’я сіверян. Тривалий процес соціально-економічного розвитку східних слов’ян зумовив формування феодальних відносин і утворення однієї з наймогутніших держав свого часу — Київської Русі, про велич і могутність якої Михайло Грушевський писав: «На кінець IX ст. уже багато земель до Києва належало, київським князям дань давало — не тільки українські, а й інші, аж під теперішній Петербург та Москву».

До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини. Розташований на кордоні зі степом край, незважаючи на постійні напади кочівників, був порівняно густо заселений. На території області відомо понад 80 давньоруських городищ, поселень, могильників. Крім невеликих поселень, існували й великі міста, про які розповідають давньоруські літописи: Ромни, Вир, В’яхань, Путивль, Попаш, Глухів, Зартий. Територія Сумщини була ареною запеклих міжкнязівських війн, особливо в 40-х роках XII ст. Використовуючи феодальні міжусобиці, половці посилили натиск на руські землі. Сумському краю, його людям, подвигам і славі, помилкам і поразкам присвячено найвидатнішу пам’ятку Київської Русі — «Слово о полку Ігоревім».

На початку 20-х років XIII ст. зі сходу насунули монголо-татарські орди. Велич і могутність змінилася занепадом і пригнобленням. В 50-60-х роках XIV ст. край входив до складу Великого князівства Литовського, Річі Посполитої. В роки Визвольної війни і до смерті гетьмана Хмельницького існувала українська держава, до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу Гетьманської України, а південно-східна частина належала Слобожанщині. Великими містами були Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.

Землями Сумщини проходило військо гетьмана Івана Виговського. Саме тут, під Конотопом, відбулась знаменита Конотопська битва, в якій українська армія перемогла російську. В 1708–1709 рр. населення Сумщини опинилось в центрі Великої Північної війни між арміями Карла XII та Петра I. Трагедія народу полягає в тому, що частина громадян підтримала гетьмана, інші — царя, а це призвело до численних репресій, жертв, страт. Саме в Лебедині були страчені прибічники гетьмана Мазепи, в Сумах проголошено маніфест із засудженням Мазепи. Після руйнування гетьманської столиці Батурина столицею Гетьманської України став Глухів.

Після скасування Катериною II в 1764 р. гетьманської влади на Лівобережжі та в 1765 р. полкового устрою і самоврядування в Слобідській Україні на Сумщину було поширено адміністративно-територіальний поділ Російської імперії, а потім, за винятком короткого періоду з 1917 р. до початку 1919 р., коли знову відродилась українська державність, — тоталітарної радянської соціалістичної держави.

З другої чверті XIX ст. широкого розвитку набуло цукроваріння. Сумський повіт за кількістю розташованих на його території заводів займав друге місце в Україні, а Суми називали цукровою столицею. В створеному в 1897 році цукровому синдикаті провідна роль належала цукрозаводчикам Сумщини — Харитоненку i Терещенку.

Сумська область створена 10 січня 1939.^[2] До її складу ввійшли 12 районів Харківської області (Білопільський, Великописарівський, Грунський, Краснопільський, Лебединський, Миропільський, Охтирський, Сумський, Тростянецький, Улянівський, Хотінський, Штепівський), 17 районів Чернігівської області (Буринський, Глинський, Глухівський, Дубов’язівський, Конотопський, Кролевецький, Недригайлівський, Путивльський, Роменський, Середино-Будський, Смелівський, Талалаївський, Хильчицький, Червоний, Шалигинський, Шосткинський, Ямпільський) та 2 райони Полтавської області (Липоводолинський, Синівський).

У 2020 році в результаті територіальної реформи в області було укрупнено райони, із 18 районів було створено 5 більших районів.

Сумська обласна державна адміністрація подала вісім архітектурних об’єктів до списку ТОП-100 проєктів України. З них чотири знаходяться в Сумах та на околицях, а інші — в області. Надалі вони можуть стати «туристичними магнітами» та розвивати туризм на Сумщині. Їх стан різний: деякі виглядають привабливо, але потребують більших зусиль у благоустрої та рекламі, а інші знаходяться у напівзруйнованому стані.

Свято-Воскресенський кафедральний собор
Його коротша назва — Воскресенський собор. Він розташовується в центрі Сум та має цілком доглянутий вид зовні: на тротуарах покладено приємну бруківку, є нічна підсвітка, поряд є пам’ятні знаки. Біля дзвіниці часто фотографуються весільні пари.

Кияницький палац
Маєток та садиба-палац підприємця Івана Герасимовича Харитоненка знаходиться в селі Кияниця, що на півночі від Сум. Його площа складає 56 гектарів: росте понад 70 видів дерев, є триповерхова вежа, альтанка на березі ставу. Зовнішній вид палацу вкрай занедбаний та продовжує руйнуватися. Трохи краще виглядають стежки парку, але вони теж потребують догляду.

Миколаївська церква
Храм збудований на місці однойменної дерев’яної церкви, що згоріла під час пожежі глухівського замку в 1685 році. Є найстарішою будівлею Глухова та пам’яткою історії й архітектури національного та світового значення. Вважається єдиним з численних храмів, що зберігся до наших днів, збудований видатним зодчим Матвієм Єфимовим.

Храм Різдва Богородиці
Храм Різдва Богородиці в Юнаківці — вважається видатним пам’ятником архітектури класицизму. П’ятиверха двоярусна церква в стилі класицизму, яка виконана за проєктом архітектора Паліцина. Будівництво було розпочато в 1793 році на місці старого дерев’яного храму і тривало 13 років на кошти князя Миколи Голіцина.

Діяла церковно-приходська школа. Церква Різдва Богородиці довгий час залишалася чинною навіть за радянської влади, але була закрита в 1960-тих роках. До наших днів дійшла в напівзруйнованому стані.

Ансамбль Гамаліївського монастиря
Архітектурний комплекс Гамаліївського Харлампіївського монастиря — пам’ятка архітектури національного значення. У єдиному захованні гетьманів в Україні розміщено усипальницю двох гілок родини Скоропадських. Знаходиться в Шосткинському районі.

Будинок державного банку
Перше питання, яке виникає: що це та де він знаходиться. На початку 20 сторіччя та до 1917 року він розташовувався там, де зараз Обласний художній музей імені Никанора Онацького (ліворуч від Театральної площі). У будинку був державний банк Російської імперії, який розміщувався до 1978 року. З 1939-го будівля стає Сумським державним художнім музеєм, від 1994 року музей має ім’я Никанора Онацького.

Садибний будинок Кондратьєвих-Суханових
З селом Низи, що на південь від Сум, пов’язують спогади про всесвітньовідомого композитора Петра Чайковського. Тут у минулому був маєток багатого поміщика Миколи Кондратьєва, який любив музику і навіть сам вдавався до складання музичних композицій. Саме на такому ґрунті й зав’язалась у нього дружба з Чайковським.

Головна будівля колишньої садиби зберегла свої основні архітектурні форми й стоїть в оточенні парку, який також зберігся до наших днів, з центральною алеєю, доріжками серед кущів жасмину, соснами, кленами та ялинами.

До маєткового комплексу, окрім головного будинку, також входила кам’яна оранжерея, де колись вирощувалися екзотичні рослини, танцювальний павільйон, альтанка, побудована біля річки, ближче до відкритої тераси головного будинку.

Садиба Леопольда Кеніга
Комплексна пам’ятка історії та архітектури національного значення в Тростянці. До комплексу входять три будівлі, записані в охоронних списках як «Головний будинок», «Будинок, в якому жив і працював композитор Петро Чайковський» та «Круглий двір».

Наразі у будівлі розташовано три музеї. У центральному двоповерховому корпусі розміщена картинна галерея. У ній зібрані портрети видатних людей міста і побутові картини. У лівому крилі садиби знаходиться «Музей шоколаду». У правому крилі садиби розташовується краєзнавчий музей.

Садиба Линтварьових на Луці
Архітектурний ансамбль колишньої садиби поміщиків Линтварьових. Від семи будівель садиби збереглися лише три: колишній панський будинок і два флігелі. Історико-культурного значення цьому комплексу додає той факт, що він пов’язаний з періодом творчості та життя письменника Антона Чехова.